ладонька

ЛА́ДОНЬКА, а, ж.

Зменш.-пестл. до ла́до.

– Любаво, ладонько моя дорога! – шепотів він їй найніжніші слова, які знав (В. Малик);

– Йой! – остудилася враз і сказала так, що всі чули: – Уже маєш ладоньку? Отрок спохмурнів, ба й гнів явив неабиякий (Д. Міщенко).