лазутчиця

ЛАЗУ́ТЧИЦЯ, і, ж., розм.

Жін. до лазу́тчик.

Кавалеристи почали оточувати березу, відрізаючи лазутчиці шлях до лісу (з переказу);

За вказівкою Москви комісара Руднєва вбила московська лазутчиця за те, що той пішов на перемовини з УПІвцями (з Інтернету);

// Образно.

Любов. Не переможена. Нiким. Лазутчиця. Зненацька — начувайсь! (С. Йовенко).