лазутчик
ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм.
Розвідник, переважно в тилу ворога.
Перед виходом на вершину гори .. баша вислав уперед лазутчиків... (В. Малик);
Вночі він підіслав до білих чужинців лазутчика із “стрілою війни“ (Ю. Бедзик);
Підуть сушею чи морем? Того козацьким лазутчикам вивідати не вдалося (Ю. Мушкетик);
// Збирач секретних відомостей; шпигун.
Комуністів було навіть оголошено, як лазутчиків і шпіонів ворожої російської армії (В. Винниченко);
За наказом генерала Горна, кілька десятків лазутчиків, під виглядом ярижок і дрібних крамарчуків, перейшли кордони (Н. Рибак);
- А хто ви такий? — гидливо ворухнув куточками губів Президент. — Ви всього тільки лазутчик. Таємно вдерлися в Космічну Колонію... (М. Руденко);
// зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.
На вулиці, як троє там людей Зберуться – глянь – лазутчик так і в'ється (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).
Значення в інших словниках
- лазутчик — лазу́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- лазутчик — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- лазутчик — -а, ч., розм., рідко. Розвідник, перев. у тилу ворога. || Збирач секретних відомостей; шпигун. || зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лазутчик — Вивідач, див. шпіон Словник чужослів Павло Штепа
- лазутчик — ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога. Французькі лазутчики іноді пробиралися в Севастополь і писали потім у своїх донесеннях про моральний стан російської армії (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах