лазутчик
лазу́тчик
-а, ч., розм., рідко.
Розвідник, перев. у тилу ворога.
|| Збирач секретних відомостей; шпигун.
|| зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лазутчик — лазу́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- лазутчик — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- лазутчик — Вивідач, див. шпіон Словник чужослів Павло Штепа
- лазутчик — ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм. Розвідник, переважно в тилу ворога. Перед виходом на вершину гори .. баша вислав уперед лазутчиків... (В. Малик); Вночі він підіслав до білих чужинців лазутчика із “стрілою війни“ (Ю. Бедзик); Підуть сушею чи морем?... Словник української мови у 20 томах
- лазутчик — ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога. Французькі лазутчики іноді пробиралися в Севастополь і писали потім у своїх донесеннях про моральний стан російської армії (Кучер, Дорога.. Словник української мови в 11 томах