лазутчик
ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм., рідко. Розвідник, переважно у тилу ворога.
Французькі лазутчики іноді пробиралися в Севастополь і писали потім у своїх донесеннях про моральний стан російської армії (Кучер, Дорога.., 1958, 113);
// Збирач секретних відомостей; шпигун.
За наказом генерала Горна, кілька десятків лазутчиків, під виглядом ярижок і дрібних крамарчуків, перейшли кордони (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 137);
// зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор.
В непримиренному конфлікті стикаються [у п’єсі Я. Галана "Любов на світанні"] чесні, віддані радянському ладові будівники колгоспного життя з націоналістичними лазутчиками, що прагнуть залякати селян, зірвати посівну кампанію (Іст. укр. літ., II, 1956, 325).
Значення в інших словниках
- лазутчик — лазу́тчик іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- лазутчик — див. шпигун Словник синонімів Вусика
- лазутчик — -а, ч., розм., рідко. Розвідник, перев. у тилу ворога. || Збирач секретних відомостей; шпигун. || зневажл. Той, хто по-зрадницькому підбурює до яких-небудь злочинних дій; провокатор. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лазутчик — Вивідач, див. шпіон Словник чужослів Павло Штепа
- лазутчик — ЛАЗУ́ТЧИК, а, ч., розм. Розвідник, переважно в тилу ворога. Перед виходом на вершину гори .. баша вислав уперед лазутчиків... (В. Малик); Вночі він підіслав до білих чужинців лазутчика із “стрілою війни“ (Ю. Бедзик); Підуть сушею чи морем?... Словник української мови у 20 томах