лампка

ЛА́МПКА¹, и, ж.

Зменш.-пестл. до ла́мпа 1.

У куточку вгорі горіла маленька бляшана лампка, неначе зірочка далека блимала (Грицько Григоренко);

Тільки з хат крізь маленькі вікна падуть тоненькі пасма мерехтливого світла з нафтяних лампок – блимачок (Б. Лепкий);

Професор біохімії, що читав коло свого столу при лампці, кинув книжку... (В. Підмогильний);

Якась таємна потвора зазирає крізь вікна до хати, освітленої маленькою лампкою (А. Крушельницький);

Знову струснув [Адам] голову, випростався і засвітив свою лампку (Н. Королева);

Слабеньке світло лампки лише злегка виділяло її на тлі темних завіс (У. Самчук).

ЛА́МПКА², и, ж., зах.

Маленька чарка.

– Най жиє [нехай живе] свобода! – крикнув він трохи хриплим від перепиття голосом і спорожнив свою лампку (І. Франко).