ландґраф

ЛАНДҐРА́Ф, а, ч.

У середньовічній Німеччині – титул деяких можновладних князів.

Син князя Ярослава був одружений з донькою саксонського ландграфа (з навч. літ.);

Замок Вартбург – пам'ятка фортифікаційної архітектури ХІ-ХІІ ст. поблизу м. Айзенаха (Тюрінгія) – упродовж ХІІ-ХV ст. був резиденцією ландграфів тюрінґських (із журн.).