1. Словник української мови у 20 томах

ландштурм

ЛАНДШТУ́РМ, у, ч.

Категорія військовозобов'язаних запасу третьої черги і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини, що існували у Прусії, Швейцарії, Австро-Угорщині та Німеччині в ХУІІ-XX ст.

Всі чоловіки, народжені від 1 січня 1872 по 31 грудня 1895 років зобов'язані виконати свій цивільний обов'язок і записатися в ландштурм (М. Матіос);

Народне ополчення, назване ландштурм, виникло 1813 р. у Пруссії (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ландштурм — Ландшту́рм: — ополчення [46-1;46-2] Словник з творів Івана Франка
  2. ландштурм — ландшту́рм іменник чоловічого роду народне ополчення, допоміжне військо в Німеччині іст. Орфографічний словник української мови
  3. ландштурм — -у, ч., іст. 1》 Народне ополчення, що виникло 1813 р. у Пруссії. 2》 У Німеччині та Австро-Угорщині 18-19 ст. – формування з військовозобов'язаних третьої черги. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ландштурм — ландшту́рм (нім. Landsturm) категорія військовозобов’язаних запасу (3-я черга) і сформовані з них у воєнний час допоміжні частини в Німеччині (до 1945 p.). В 17 – 19 ст. існували також у Швейцарії, Австрії та деяких інших країнах. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. ландштурм — ЛАНДШТУ́РМ, у, ч. 1. Народне ополчення, що виникло 1813 р. у Пруссії. 2. У Німеччині та Австро-Угорщині XVIII-XIX ст.— формування з військовозобов’язаних третьої черги. Словник української мови в 11 томах