лантух

ЛА́НТУХ, а, ч.

1. Великий мішок з грубої тканини.

Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п'ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (І. Нечуй-Левицький);

Коли треба було сіяти, він [мішок] – сішник. Коли до млина жито везти, він – лантух. Коли після обіду спати хочеться, його можна було або під грушею розіслати, або вкритися ним (Остап Вишня);

Дружина-кравчиня щомісяця тягала в тюрму великий лантух передачі (Б. Антоненко-Давидович);

Не міг [Митрофан Огієнко] відірвати очей від величезних, пошитих із нових ряден лантухів, що, мов кабани годовані, лежали впоперек на санчатах (О. Гончар);

* У порівн. Широченна, дебела спина з пропітнілими лопатками .. масивно і кругло, як лантух із мокрим піском, випинається над спинкою фотеля (В. Винниченко);

На верхній лавці, важко повертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе лісоруб Гутман (П. Колесник).

2. чого. Міра, що дорівнює вмісту такого мішка.

– Беріть лузгу, два лантухи!.. одбиральщики не зачеплять, бо нащо їм лузга? (І. Багряний);

– Кожен віз гною – зайвий лантух, а то і два зерна (І. Рябокляч);

З Голландії було надіслано кілька лантухів картоплі з тим, щоб посадити і вирощувати нову культуру в різних районах країни (з наук. літ.);

// перен. Про велику кількість чого-небудь.

Мовчки звалюються на спини дядьків важкі лантухи й зникають у темряві відчинених дверей (Б. Антоненко-Давидович).

3. перен. Неповоротка, вайлувата людина.

Тепер чорний лантух, зав'язаний довжелезним шарфом, читав газету (Олекса Ізарський);

Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (П. Загребельний);

Цілісінькими днями ті розжирілі сколіозники лантухами вилежувалися на ліжку, тупо втикаючи в телевізор (І. Карпа);

// без дод., з чим. Уживається як лайливе слово.

[Катерина:] Що він собі думає, лантух з половою, що це йому старий режим?! (О. Корнійчук);

Пора його будити, за п'ятнадцять восьма, о восьмій зустрічаємося з усіма на Ринку, а він усе спить, лантух нещасний (Ю. Андрухович).

◇ (1) Ла́нтух (мішо́к) із кістка́ми (з маслака́ми), ірон. – дуже худа, виснажена людина.

Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Л. Первомайський).