лантух

ЛА́НТУХ, а, ч.

1. Великий мішок з грубої тканини.

Бонковський, змолотивши графську пшеницю, наклав на п’ять возів мішків та лантухів і звелів мужикам везти на продаж (Н.-Лев., III, 1956, 171);

Не міг [Митрофан Огієнко] відірвати очей від величезних, пошитих із нових ряден лантухів, що, мов кабани годовані, лежали впоперек на санчатах (Гончар, II, 1959, 152);

Коли треба було сіяти, він [мішок] — сішник. Коли до млина жито везти, він — лантух. Коли після обіду спати хочеться, його можна було або під грушею розіслати, або вкритися ним (Вишня, І, 1956, 14);

*У порівн. На верхній лавці, важко повертаючись на бік, як лантух, крекче й сопе лісоруб Гутман (Кол., На фронті.., 1959, 31);

Не пам’ятаючи себе, лантухом впала вона а горища (Речм.. Весн. грози, 1961. 10).

2. чого. Міра, що дорівнює вмісту такого мішка.

В Росію з Голландії було надіслано кілька лантухів картоплі з тим, щоб посадити і вирощувати нову культуру в різних районах країни (Хлібороб Укр., 5, 1965, 10);

— Кожен віз гною — зайвий лантух, а то і два зерна (Рябокляч, Жайворонки, 1957, 69);

// перен. Про велику кількість чого-небудь.

Дає поради [обиватель], Носить лантухи настанов, Підмічає серйозні вади У діяльності установ (Сим., Земне тяжіння, 1964, 54).

3. перен. Неповоротка, неспритна людина.

Як це могло статися, що він досі не помічав, яка Ляля вродлива! А той лантух Василь, бач, помітив (Загреб., Спека, 1961, 218);

// без додатка, з чим. Уживається як лайливе слово.

[Катерина:] Що він собі думає, лантух з половою, що це йому старий режим?! (Корн., І. 1955, 306).

◊ В п’ять ла́нтухів не ввібра́ти чого — про надмірний прояв чого-небудь.

Як балакати — так його і в п’ять лантухів не вбереш, а як до діла — то його в торбинку усього зложити можна (Укр.. присл.., 1955, 182);

Ла́нтух з кістка́ми (маслака́ми) — про дуже схудлу людину.

Черевний тиф, туберкульоз і жовтуха перетворили її дужого, вродливого сина на чорний лантух з маслаками, в якому ледве тліла іскра життя (Перв., Материн.. хліб, 1960, 59);

Ла́нтух со́лі з’ї́сти з ким — те саме, що Пуд со́лі з’ї́сти ( див. сіль).

Я з-під Знам’янки родом, з-під Куцівських лісів — із тамтешнім народом лантух солі я ззів [з’їв] (Голов., Поезії. 1955, 16);

Як з ла́нтуха сипну́ти (поси́патися) — те саме, що Як (мов, немо́в і т. ін.) з мішка́ сипну́ти (поси́патися) див. мішо́к.

Усі засміялись; як в лантуха, сипнули веселі дотепи й жарти (Донч., І, 1956, 52).