лантушок

ЛАНТУШО́К, шка́, ч.

Зменш.-пестл. до ла́нтух 1, 2.

Скоро Лейба повернувся і обережно, мов дитину, постановив у куток на лаву лантушок з грішми (А. Кащенко);

З невеличким лантушком я повертався з села до невеличкої станцiї, мов робiтник, що докiнчує працю, яку йому загадано було (В. Підмогильний);

– Друзі мої! Якби ви могли мені допомогти, я б вам дав усі три лантушки [із зерном], ви б посіяли їх на трьох ділянках (О. Іваненко);

Ти далі вже за них пройшов і мов позбувся страху, приріс до спини лантушок (П. Мовчан).