ларингал

ЛАРИНГА́Л, а, ч., лінгв.

1. Приголосний звук, який утворюється в гортані.

Ларингал не зберігся в жодній з індоєвропейських мов, але залишився в семітських мовах (з наук. літ.);

Епітковтальні ларингали відомі в семітських та кавказських мовах (з наук. літ.).

2. В індоєвропеїстиці – невизначений поствелярний звук, постулювання якого дозволяє пояснити вокативне звучання кореня.

Чеський мовознавець Д. Згуста припускає, що в давню епоху індоєвропейської прамови існував лише ларингал (з наук. літ.).