ласкавий

ЛАСКА́ВИЙ, рідко ЛАСКА́В, а, е.

1. Який виявляє ласку, ніжність.

Непевний був Максим отой, брате. А трудящий, роботящий. Та тихий до того, Та ласкавий... (Т. Шевченко);

Чоловік був такий ласкавий, сердечний, що хотілося виповісти йому все своє горе (А. Турчинська);

Надто він ласкавий і ніжний, а се не личить синові Богдана Гатила (І. Білик);

// Який виражає ласку, ніжність.

[Одарка:] Я й не знаю, чи зугарен він хоч слово ласкаве сказати (М. Кропивницький);

Я глянув на маму, а вона дивиться – на мене такими сумними і водночас ласкавими очима (І. Багмут);

Відчувши ласкавий дотик руки, лякливо прошепотіла [Віта]: – Де я? (А. Хижняк);

– Ставте мою пропозицію на обговорення, – похмуро відповів Петро на його привітну посмішку й ласкавий голос (Д. Бузько);

// Приязний, привітний.

Спершу мені так добре було, усі до мене такі ласкаві – і старі, і малі (Панас Мирний);

У Мотрі вуста кривляться, як п'явки на воді, а сама бадьориться й голубить ласкавим поглядом Уляну (С. Добровольський);

Дома всі були ласкаві зі мною і завжди хотіли догодити мені (Л. Смілянський);

– Дуже просимо Вашої цесарської вельможності, аби до нас, слуг своїх, був ласкав (Р. Іванченко).

2. перен. Приємний для сприймання; ніжний (про неживі предмети).

Небо глибокеє, сонце ласкавеє, пурпур і злото на листі в гаю (Леся Українка);

Стрибаю з кручі в пісок до Десни, миюся, п'ю воду. Вода, ласкава, солодка (О. Довженко);

Літо стояло над Лісняками сонячне, запашне і ласкаве (І. Цюпа).

3. У якому виявляється доброзичливість, приязнь, привітність.

Дуже мені бажалося відгукнутись на Ваші ласкаві запросини – прислати що до збірника. Наперед буду просити вашого ласкавого пробачення за ті огріхи, яких можу допуститися... (Ю. Смолич);

В голосі їй пробився дивний, ласкавий смуток, як то часом буває в старих, що всього на віку набачилися й сповна знають марноту людських зусиль (О. Забужко).