ласкавець

ЛАСКА́ВЕЦЬ¹, вця, ч.

1. заст. Благодійник (у 1 знач.).

Ляхистан ухиляється від сплати харчу і не приборкує козаків, отже, він постає проти свого володаря і ласкавця (З. Тулуб);

Мені, твердоголовому, тільки тепер дійшло, чому панотець перекинувся на такого ласкавця (В. Шкляр);

Кент Боговінчаний Ліре ,Кого я поважаю, як владику, Люблю, як батька, слухаю, як пана, Ласкавцем у молитвах називаю (М. Рильський, пер. з тв. В. Шекспіра).

2. нар.-поет. Коханець.

Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить; за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Весь світ сходить, та не найде такого ласкавця! (П. Чубинський);

Театру злий законодавець І перемінливий ласкавець Найчарівливіших актрис, Почесний опікун куліс, Онєгін наш уже в театрі (М. Рильський, пер. з тв. О. Пушкіна).

ЛАСКА́ВЕЦЬ², вцю, ч.

Трав'яниста, переважно лісова рослина родини зонтичних з блідо-рожевими квітками.

Світилочці зробили меч, як таки водиться на весіллі: нав'язали ласкавців, васильків, чорнобривців (Г. Квітка-Основ'яненко);

Він приніс здоровий пучок ласкавцю, гвоздиків та крокосу, котрий вже зацвів жовтогарячими патлатими квітками (І. Нечуй-Левицький);

Чебрець, ласкавець і бедринець буяє, пахне зелена рута, волошки і маруна (Б. Лепкий);

Як згадає [Лукина] рідну хату, заквітчані ласкавцем і васильками .. ікони, а під іконами батька.., й обіллється її серце слізьми (Ю. Мушкетик);

Проти отцього почесного місця світив як сонце красен коровай з зелененьким вильцем, а на ньому калина з хмелем, житний колос з цмином, барвінок з рутою, васильок з ласкавцем (К. Гриневичева).