ластик

ЛА́СТИК, у, ч.

1. Цупка бавовняна тканина з блискучою правою стороною.

На порозі появилася Марина. У білому ситцевому платті, у чорному з ластику бурнусі (Панас Мирний);

– Привіз ластику на сачок, – недбало подає, а сам пильно дивиться на неї – чи догодив? – Спасибі тобі, сину, – аж затремтіла вона. “Нічого ж не казала – сам догадався” (М. Стельмах);

Він швидко розшукав у валізці ластикові, допіру випрасувані штани й свіжу англійську сорочку (М. Івченко).

2. розм. Те саме, що гумка 1.

Це мальовидло було перебите за допомогою чорнила та ластику внизу листа у якості печатки, коло якої містився гарний готичний розчерк Лорда (із журн.);

Якщо син не відповідає за батька, то учень вимушений відповідати за вчителя, хоча б стерти ластиком його роги (із журн.).