ластовенятко
ЛАСТОВЕНЯ́ТКО, а, с.
Зменш.-пестл. до ластовеня́.
Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? (П. Тичина);
Ігор зблід, подався вперед, – і вона ластовенятком упала йому на груди і залилася сльозами (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ластовенятко — ластовеня́тко іменник середнього роду, істота Орфографічний словник української мови
- ластовенятко — -а, с. Зменш.-пестл. до ластовеня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ластовенятко — Ластовеня́тко, -тка, -ткові; -ня́тка, -ня́ток Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ластовенятко — ЛАСТОВЕНЯ́ТКО, а, с. Зменш.-пестл. до ластовеня́. Встали мати, встали й татко: Де ластовенятко? (Тич., Хор.., 1958, 10). Словник української мови в 11 томах