ластовиний

ЛАСТОВИ́НИЙ, а, е.

Те саме, що ла́стівчин.

В неї [Лукини] ніби виросли ластовині крила й несли її (І. Нечуй-Левицький);

– Якби не твоє ластовине щебетання, дочко, давно б уже твій батько молоду жінку мав (Г. Косинка);

І хату нашу, і оту криничку, і над вікном гніздечко ластовине, що щастя принести було повинне (Л. Костенко);

Трудно дійти до хліва, в черепку поставити воду охлялій курці, послухати ластовиного щебету (Є. Пашковський);

Хто ж, як не він, поставив драбину біля повітки, щоб ти заглянув у ластовине гніздо? (В. Шкляр).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me