латгальці

ЛАТГА́ЛЬЦІ, ів, мн. (одн. латга́лець, льця, ч.; латга́лка, и, ж.).

Корінне етнічне населення східної частини Латвії; східні латгали.

Розрив між латгальцями і рештою латишів у 17-20 ст. посилювався релігією: латгальці були католиками, тоді як інші латиші – протестантами (з наук. літ.);

Офіційної статистики немає, оскільки в списках переписів і анкетах, де вказується національність, не робиться різниці між латгальцями та іншими латишами (з наук.-попул. літ.).