латиняни

ЛАТИ́НЯНИ, нян, мн. (одн. лати́нянин, а, ч.; лати́нянка, и, ж.), іст.

1. Назва хрестоносців, які заснували на руїнах Візантії свою імперію, яку сучасники на Заході іменували Романією, а нинішні історики називають Латинською імперією.

– А ти б таеої влади хотів, як у греків?.. – Як у греків і латинян (Б. Лепкий);

Латиняни дружно боронились і теж кричали до хрипу (І. Білик);

Латинянами не вдалося підкорити всі візантійські землі — греки відчайдушно захищалися (з навч. літ.);

// Служителі церкви римо-католицького обряду.

Зі Львова до латинян [приїхав] – архієпископ Соліковський (Р. Іваничук);

Тоді отець Северіан вмить вилічував усі єресі, які він знаходив у латинян (П. Загребельний);

Після завершення хрестових походів Святі місця перейшли в управління Римо-католицької церкви – латинян (з наук.-попул. літ.);

Від початку греки й латиняни по-різному підходили до християнських таїн (з наук.-попул. літ.).

2. Те саме, що лати́ни.

Латиняни, які заселяли Лаціо, на початку I тисячоліття до н. е., об'єдналися в Латинський союз разом із сабінами і заснували Рим (з наук.-попул. літ.);

Як казали давні латиняни, що дозволено Юпітеру, не дозволено бику (із журн.).