латиші

ЛАТИШІ́, ів, мн. (одн. лати́ш, а, ч.; лати́шка, и, ж.).

Народ, що становить основне населення Латвії.

Настирливо хотiлося Горобенковi збагнути: хто вiн? Нi, нi — не те що, чи вiн латиш, чи поляк, чи єврей (Б. Антоненко-Давидович);

Саме оце приїздив до міста вибирати проект, хочуть у латишів перейняти взірець, там у них гарні будують клуби (О. Гончар);

– Але ми латишки! – ламаною російщиною заявила старша з жінок. – У нас є всі відповідні документи. У нас статус переміщених осіб (П. Загребельний);

Іноді приходив Лаціс, латиш, котрий сформував у заповіднику експериментальний загін швидкого реаґування у боротьбі з браконьєрами (Т. Прохасько);

Предками латишів були балтські племена, що оселилися на території Латвії в 3-2 тисячолітті до нашої ери (з наук. літ.).