латка

ЛА́ТКА, и, ж. (мн. латки́, то́к).

1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін.

На шкарбанах було рясненько латок (І. Нечуй-Левицький);

Невеличкий чоловічок, в широких вибійчаних штанях з вузькою, довгою латкою на всю калошу, підходить ближче й, уклонившись, скидає бриля (В. Винниченко);

Оленка, біля мами, спостерігає, як чотири великі руки, дві в рясних брижках і стемнілі, а дві світліші, перебирають одежу, рубчик по рубчику, латку за латкою (В. Барка);

* Образно. Літа, літа, яких тільки латок не накладаєте ви на людську свитку!.. (О. Довженко).

2. перен., чого і без дод. Площа, ділянка та ін., яка виразно виділяється з чогось, відрізняється від чого-небудь.

Очі [панка] .. числять отари овець і череди худоби, що сям і там здоровенними латками сунеться по стернях та толоках (І. Франко);

На оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар'єрі зацокотіли кілька десятків підків (А. Головко);

За вербами крутилися поля, цятковані скиртами й темно-коричневими латками гречки (В. Дрозд);

I клумба ця, i латка асфальту виникли завдяки наполегливостi Лукiї Назарiвни (О. Гончар);

// Про маленький клаптик землі.

3. перен. Невеличка частина якої-небудь поверхні, що відрізняється іншим забарвленням; пляма.

[Бурлака:] Чи не бачив хто, люди добрі, пару моїх волів, полових, з білими латками на спині? (С. Васильченко);

Дивився [командир] понуро й з нудьгою десь на латку сірого неба (І. Багряний);

Вода потекла й на долівку, і потяглись аж до печі мокрі темно-руді латки (В. Близнець).

4. перен., у знач. присл. ла́тками. Окремими ділянками, частинами.

Рижій, коноплі зеленіють латками (А. Тесленко);

Зірки спочатку по одній, за хвилину – ніби з пригорщі розсипані, засвічувалися латками, не перемагаючи, а підкреслюючи чорну темряву (Іван Ле);

Поміж дворів латками йшло жито, просо й різний овоч (П. Загребельний).

◇ [І] в підме́тки ([і] на ла́тку) не годи́тися див. годи́тися¹;

(1) Ла́тка на ла́тці (ла́та на ла́ті):

а) дуже старий, зношений, позашиваний у багатьох місцях (перев. про одяг, взуття і т. ін.); полатаний.

Сорочки на блідих дітях та на Грицькові були чорні, повмазувані, а Грицькова жилетка – лата на латі (Б. Грінченко);

Одежа – латка на латці в кожного, чоботи – носки так і позадиралися (А. Тесленко);

[Чоловік:] А у тебе плахта Витерта, подерта.. Латка скрізь на латці... (О. Олесь);

Цей невеличкий сухенький дідок у свитці – латка на латці.. – був жвавий і непосидючий (Яків Баш);

І свитину незле б роздобути хоч трохи новішу, а то ця геть уже зносилася, латка на латці (І. Андрусяк);

В латка́х.

Свитина вся була в латках (І. Котляревський);

Який костюм на ньому! Малий, короткий Черевики в латках. Шкарпетки у дірках (Олекса Ізарський);

б) дуже бідний хтось.

Може, дівчина не любить За те, що убогий? І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Т. Шевченко);

У нас латка на латці, але ми чисті (Б. Харчук);

Приста́вити (приліпи́ти, прилата́ти і т. ін.) ла́тку див. приставля́ти;

(2) Пришпи́лювати латки́ (д) див. пришива́ти;

Світи́ти латка́ми див. світи́ти;

(3) У латка́х – полатаний.

Свитина вся була в латках (І. Котляревський).