латка
(і) в підме́тки ((і) на ла́тку) не годи́тися кому. Своїми якостями, властивостями бути гіршим від кого-небудь. До війни не було кращого співака в селі. Навіть Михей Кожухар не годився йому (Івану Ліснякові) в підметки (М. Зарудний); Що ж сестра Юліана?.. Та ви їй… на латку не годитесь! (Панас Мирний).
ла́тка на ла́тці (ла́та на ла́ті). 1. Дуже старий, зношений, позашиваний у багатьох місцях (перев. про одяг, взуття і т. ін.); полатаний. Одежа — латка на латці в кожного, чоботи — носки так і позадиралися (А. Тесленко); (Чоловік:) А у тебе плахта Витерта, подерта.. Латка скрізь на латці… (Олександр Олесь); Цей невеличкий сухенький дідок у свитці — латка на латці.. — був жвавий і непосидючий (Я. Баш); Сорочки на блідих дітях та на Грицькові були чорні, повмазувані, а Грицькова жилетка — лата на латі (Б. Грінченко). в латка́х. Свитина вся була в латках (І. Котляревський). 2. Дуже бідний хтось. Може, дівчина не любить За те, що убогий? І дівчина його любить, Хоч лата на латі (Т. Шевченко).
приста́вити (приліпи́ти, прилата́ти і т. ін.) ла́тку кому і без додатка. Сказати комусь щось дошкульне або дотепне, смішне. — О, щоб тебе з Денисом! Вже хоч що, а латку й приставить (Г. Квітка-Основ’яненко); На кождого (кожного) знайде, що сказать, кождому (кожному) приліпить латку (І. Франко).
пришива́ти (пришпи́лювати) квітки́ / приши́ти (пришпили́ти) кві́тку кому, яку. Ображати когось в’їдливими репліками, дошкульними словами; обзивати когось, давати призвіська, насміхатися над кимсь. З кожного насміхається (Печериця), кожному квітки пришиває, а сам же то? Якби глянув у воду на свою вроду (Панас Мирний); Ятрівка таку квітку пришпилить, що і через тиждень сорому не збудешся (Г. Квітка-Основ’яненко). пришпи́лювати латки́. — Усякий думає: “Пришпилюють мені латки, давай буду й я пришпилювати іншим!” (І. Франко).
світи́ти латка́ми. 1. Бути надзвичайно бідним. Батьки самі світили латками, тому не могли допомагати синові (З усн. мови). 2. Бути зношеним, полатаним (про одяг). Селяни подивились один на одного. Їхні подерті свитки світили латками (Ю. Яновський).
Значення в інших словниках
- латка — ла́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ла́тки Орфографічний словник української мови
- латка — Латка, перен. Наліпка, ярлик. ● Приліпити (причепити) латку — обмовити (когось), дати безпідставно несхвальну оцінку (комусь). Але щоби “Народному Домови” приліпити таки якусь латку... Українська літературна мова на Буковині
- латка — [латка] -ткие, д. і м. -ац':і, мн. -тки, -ток дв'і латкие Орфоепічний словник української мови
- латка — -и, ж., мн. латки, -ток. 1》 Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. 2》 перен., чого і без додатка. Площа, ділянка тощо, яка виразно відрізняється від чого-небудь. || Про маленький клаптик землі. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
- латка — ЛА́ТКА, и, ж. (мн. латки́, то́к). 1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. На шкарбанах було рясненько латок (І. Словник української мови у 20 томах
- латка — ла́тка: ◊ приши́ти ла́тку → пришити Лексикон львівський: поважно і на жарт
- латка — ГРЯ́ДКА (земля, признач. для вирощування городини), ГРЯ́ДА рідше; ПЛЕ́СО діал. (прямокутної форми); ЛА́ТКА (чого — невелика ділянка для певної культури). Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Були в мене два городи — тепер нема й гряди (П. Словник синонімів української мови
- латка — Ла́тка, -тки, -тці; латки́, лато́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- латка — ЛА́ТКА, и, ж., мн. латки́, то́к. 1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. На шкарбанах було рясненько латок (Н.-Лев., III, 1956, 370); — О, вже й подався [Остап]. Словник української мови в 11 томах
- латка — Латка, -ки ж. 1) ум. отъ лата. 2) Дѣтская игра, въ которой играющій бьетъ ладонью по спинѣ сосѣда и убѣгаетъ, а ударенный долженъ кому-либо передать ударъ (латку). Ив. 47. Словник української мови Грінченка