1. Українська літературна мова на Буковині

латка

Латка, перен. Наліпка, ярлик.

● Приліпити (причепити) латку — обмовити (когось), дати безпідставно несхвальну оцінку (комусь). Але щоби “Народному Домови” приліпити таки якусь латку, то переслав барон Кравс прихильне рішене в[исокого] міністерства товариству з напімненєм (Б., 1895, 10, 1); З його праць визирає подекуди його історія. Десь була якась панна, що її любив, а вона його в дурні пошила. Се він цілому жіночому полові не може простити і причіпає йому латки (Коб., Листи, 128, 517); Час би нашим людям призадумати ся над тим, що з таких напастий на своїх може вийти для народної справи. Злобні крикуни напастують своїх на те, аби їм причепити латку, аби їх усунути з місця, яке займають (Б., 1909, 102, 2);

● Обкидати латками — називати, прозивати. Але то вже раз так на світі велося, як хто лиш нічого не давав, не робив дарунків, нічого з хати не роззичував, а хотів і собі дещо оставити, той був зараз “скупий” і того обкидували такими латками, що матінко Христова! (К. о§., Земля, 250)

// порівн. пол. przypiąć (przyczepić) komuś łatkę — обмовити когось, начепити наличку, заплямувати.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. латка — ла́тка іменник жіночого роду * Але: дві, три, чотири ла́тки Орфографічний словник української мови
  2. латка — [латка] -ткие, д. і м. -ац':і, мн. -тки, -ток дв'і латкие Орфоепічний словник української мови
  3. латка — -и, ж., мн. латки, -ток. 1》 Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. 2》 перен., чого і без додатка. Площа, ділянка тощо, яка виразно відрізняється від чого-небудь. || Про маленький клаптик землі. 3》 перен. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. латка — ЛА́ТКА, и, ж. (мн. латки́, то́к). 1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. На шкарбанах було рясненько латок (І. Словник української мови у 20 томах
  5. латка — ла́тка: ◊ приши́ти ла́тку → пришити Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. латка — (і) в підме́тки ((і) на ла́тку) не годи́тися кому. Своїми якостями, властивостями бути гіршим від кого-небудь. До війни не було кращого співака в селі. Навіть Михей Кожухар не годився йому (Івану Ліснякові) в підметки (М. Зарудний); Що ж сестра Юліана?.. Фразеологічний словник української мови
  7. латка — ГРЯ́ДКА (земля, признач. для вирощування городини), ГРЯ́ДА рідше; ПЛЕ́СО діал. (прямокутної форми); ЛА́ТКА (чого — невелика ділянка для певної культури). Біля хати сіріли скопані грядки (М. Коцюбинський); Були в мене два городи — тепер нема й гряди (П. Словник синонімів української мови
  8. латка — Ла́тка, -тки, -тці; латки́, лато́к Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. латка — ЛА́ТКА, и, ж., мн. латки́, то́к. 1. Шматок тканини або шкіри, яким зашивають дірки в одязі, взутті і т. ін. На шкарбанах було рясненько латок (Н.-Лев., III, 1956, 370); — О, вже й подався [Остап]. Словник української мови в 11 томах
  10. латка — Латка, -ки ж. 1) ум. отъ лата. 2) Дѣтская игра, въ которой играющій бьетъ ладонью по спинѣ сосѣда и убѣгаетъ, а ударенный долженъ кому-либо передать ударъ (латку). Ив. 47. Словник української мови Грінченка