лафет

ЛАФЕ́Т, а, ч.

1. військ. Станок, на якому закріплюється ствол гармати.

Соса сидів на лафеті гармати і, поклавши книжку на затвор, читав (Ю. Яновський);

Поспішали вперед піхотинці, окремим гуртиком чвалав батальйонний штаб, розсипавшись, ішли мінометники з лафетами і плитами на спинах, наче заковані в панцир (О. Гончар);

Козаки тихо і безшумно заходилися знімати жерла гармат з лафетів (В. Чемерис);

А по ньому конi пpуть, а ще танки, i пpажанки пахнуть, мов паpижанки, i лафети пiд меpтвими аж зiгнулись (Ю. Андрухович);

Всюди валяються трупи людей і коней, розбиті вози з амуніцією і гармати лафетами догори (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека);

В артилерії при відбої відкочується тільки ствол гармати, а лафет лишається на місці (з навч. літ.).

2. спец. Станок, на якому закріплюються частини агрегату, механізму і т. ін.

По рейках на землі під'їхала “сороконіжка” – спеціальний вагон-лафет для перевозки важких деталей (В. Собко);

Бригади мають три комбайни, .. жатки, лафети, плуги, культиватори .. і багато інших причіпних і навісних машин (з наук. літ.).