1. Словник української мови у 20 томах

лафа

ЛАФА́, и́, ж., фам.

Пожива, користь, вигода, безтурботне життя.

Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого (“царевого ока!”) та станових, – був панський виборний... Лафа була! (Панас Мирний);

Ось кому лафа: брат спить собі спокійно і в ус не дує (А. Кокотюха);

Бо лафа ця ще трохи – й урветься (В. Діброва);

Влітку Гоцик повернувся до Нехаївки із заліковою книжкою .. і квитанцією на оплату другого року навчання. Тато зітхнув: – Закінчилася твоя лафа! Нема грошей (Люко Дашвар);

// у знач. пред. Добре, щастить (кому-небудь).

Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою – в тил, та ще й напередодні наступу! (Ю. Смолич);

Кажуть, що поварам – лафа, завжди матимеш свій шмат м'яса... (Г. Усач);

Завтра вдосвіта вйо в обласну психлікарню, місяць перекантуєшся, відпочинеш від стройової, від нервових недомагань, повір, не кожному подібна лафа світить (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лафа — лафа́ іменник жіночого роду фам. Орфографічний словник української мови
  2. лафа — див. вигода Словник синонімів Вусика
  3. лафа — -и, ж., фам. Пожива, користь, вигода. || у знач. присудк. сл. Добре таланить (кому-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лафа — Дурничка, запівдурно Словник чужослів Павло Штепа
  5. лафа — И, ж. Добре. Словом, не життя, а суцільна лафа (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  6. лафа — (-и) ж.; крим., мол.; схвальн. Блаженство, удача, везіння, безтурботне життя. <...> відпочинеш від стройової, від нервових недомагань, повір, не кожному подібна лафа світить <...> (Є. Пашковський, Безодня); Минулася лафа. * Образно. <... Словник жарґонної лексики української мови
  7. лафа — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови
  8. лафа — ЛАФА́, и́, ж., фам. Пожива, користь, вигода. Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого ("царевого ока!") та станових,— був панський виборний… Лафа була! (Мирний, І, 1949, 207); // у знач. присудк. сл. Словник української мови в 11 томах