1. Словник української мови в 11 томах

лафа

ЛАФА́, и́, ж., фам. Пожива, користь, вигода.

Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого ("царевого ока!") та станових,— був панський виборний… Лафа була! (Мирний, І, 1949, 207);

// у знач. присудк. сл. Добре, везе (кому-небудь).

Настрій в барона Нольде був пречудовий. Така лафа! Поза чергою — в тил, та ще й напередодні наступу! (Смолич, Мир.., 1958, 362).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лафа — лафа́ іменник жіночого роду фам. Орфографічний словник української мови
  2. лафа — див. вигода Словник синонімів Вусика
  3. лафа — -и, ж., фам. Пожива, користь, вигода. || у знач. присудк. сл. Добре таланить (кому-небудь). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. лафа — Дурничка, запівдурно Словник чужослів Павло Штепа
  5. лафа — ЛАФА́, и́, ж., фам. Пожива, користь, вигода, безтурботне життя. Цілий повітовий уряд, окрім казначея [скарбника], окружного, поштмейстера, стряпчого (“царевого ока!”) та станових, – був панський виборний... Лафа була!... Словник української мови у 20 томах
  6. лафа — И, ж. Добре. Словом, не життя, а суцільна лафа (Україна Молода). Словник сучасного українського сленгу
  7. лафа — (-и) ж.; крим., мол.; схвальн. Блаженство, удача, везіння, безтурботне життя. <...> відпочинеш від стройової, від нервових недомагань, повір, не кожному подібна лафа світить <...> (Є. Пашковський, Безодня); Минулася лафа. * Образно. <... Словник жарґонної лексики української мови
  8. лафа — ДО́БРЕ (так, як слід), ХО́РОШЕ, ГА́РНО, СЛА́ВНО, ГАРА́ЗД, ГО́ЖЕ, ВДА́ЛО (УДА́ЛО), ПО-ЛЮ́ДСЬКОМУ (ПО-ЛЮ́ДСЬКИ), ПОРЯ́ДНО рідше, ДО ЛА́ДУ́, НА СЛА́ВУ розм., ДОБРЯ́ЧЕ підсил. розм., ЗДО́РОВО розм., ЛА́ДНО розм., ЛЕ́ПСЬКО розм., ПО-БО́ЖОМУ розм., ФА́ЙНО діал. Словник синонімів української мови