лахмани

ЛА́ХМАНИ́, ла́хмані́в, мн. (одн. ла́хма́н, ла́хмана́, ч.), розм.

Те саме, що лахмі́ття 1, 2.

Обік костьола бернардинів стояли якісь дві скулені старенькі жінки в лахманах (І. Франко);

В своїй квартирі він побачив купи сміття, побиті пляшки, лахмани зеленаво-сизих мундирів (М. Бажан);

Ясьо обігнав Міхалову бричку, забіг поперед коней, вдарив по бруку військовим кроком, вийняв з кишені лахмана смичок, притиснув скрипку деком до підборіддя, зацигикав по струнах і заспівав нечуваного досі марша (Р. Іваничук);

Щойно вийдете з печери, як мушу перевдягнутися в оці ось лахмани (Ю. Винничук);

* Образно. Йому лишалося одне: підставляти, плечі й груди під падаючий теплий дощ, намилюватися, стежити, як з рук, з тулуба сповзають пухнасті лахмани білої піни (П. Загребельний).