лахміття

ЛАХМІ́ТТЯ, я, с.

1. Дуже старий, подертий одяг.

Із запічка злазить хлопчик у лахмітті в якомусь (А. Тесленко);

В лахмітті й ганчір'яних бурках, не помічаючи страшних своїх злиднів, зневажаючи їх, вона йде через місто (І. Багряний);

Через п'ять хвилин Гришка, вбравшись у якесь лахміття, із скринькою ірисок простував по залізничній колії (Б. Антоненко-Давидович);

// Шматки, рештки подертого одягу та інших речей.

Сорочка на ній була подерта на лахміття (З. Тулуб);

На ліжку не було навіть соломи. Голі, заплямлені дошки прикриті лахміттям, що служило за матрац і ковдру (Ірина Вільде);

Якось ночувати до них попросилася неговірка дебела молодиця з санчатами, в яких сиділо, вкублившись у лахміття, двоє дітей (О. Гончар);

* Образно. По небу пливло лахміття хмар (Ю. Збанацький).

2. перен., зневажл. Про предмети одягу, білизни і т. ін.

А сам, вернувшися в будинки, Своє лахміття позбирав (І. Котляревський);

– Беріть оце лахміття, – він бгав рукою старанно складені штани.., – беріть І несіть туди, звідки принесли (Ірина Вільде);

Княгиня швидко й хазяйновито роззирається навколо, кидає на підлогу набиті якимось лахміттям пакунки, розправляє плечі і криво посміхається: ось і я, я до вас приїхала! (С. Андрухович).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

лахміття

Значення в інших словниках