лахудра

ЛАХУ́ДРА, и, ж.

1. розм., вульг. Неохайна жінка.

– Прив'яжи, лахудро, своїх курей на шнурочку, бо вони мені всю ягоду видзьобали. Ходи, лахудро, – кажу, – подивися (Валерій Шевчук);

– Причешися, лахудра. З тобою соромно вийти на люди, – п'ятерня куйовдить волосся на голові матері (А. Кокотюха);

Коли б я була такою лахудрою, такою мантелепою, як оце ви, теперішні молоді,.., то мене сюди навіть прибиральницею не взяли б (М. Матіос).

2. жарг. Повія.

– Моя султаншо, ця лахудра намірилася замінити вас не тільки в султановій постелі, а й на троні! (П. Загребельний);

– Не оддає чортова лахудра мого кролика, що уже я сварилася!.. Якби уже у них там що получилося, мені не було б так обидно (В. Дрозд);

Ростик у Кукурічках мав справу тільки з місцевою повією Леткою-Єнкою, якою, якби не дворічний голод, і сам би погидував, та ще в містечку підчепив якусь місцеву лахудру (В. Лис);

– Зі мною був. Усю ніч, – почув. Озирнувся – Тайка. – Ах ти ж лахудра! – Тайчина мати ухопила доньку за волосся.. – Ах ти ж, ганьбисько моє! (Люко Дашвар).