левиця

ЛЕВИ́ЦЯ, і, ж.

1. Самка лева (див. лев¹ 1).

Поєдинок Мцирі в барсом дуже нагадує боротьбу Таріела з левом і левицею (М. Рильський);

Золотиста молода левиця байдужо гордо чекає... (В. Винниченко);

* Образно. Тетяна Ничипорівна, ображена в найсвятіших своїх почуттях, з лагідної обивательки перекинулась на люту левицю (В. Підмогильний);

* У порівн. Явдоха, мати, як левиця, відбороняла молодого коваля від посягання примхливої пані (О. Ільченко);

Дійшовши до краю алеї, вона.., як зранена левиця до води, припала зором до долини (М. Івченко).

2. перен. Про жінку.

Тетяна Ничипорівна, ображена в найсвятіших своїх почуттях, з лагідної обивательки перекинулась на люту левицю (В. Підмогильний);

Краєчок повіки підводиться, по ліву руку розметалося шовкове ніжно-біле тіло молодої левиці, котра і уві сні горнеться до нього, тягнеться рукою до його шиї (Г. Колісник);

Світська левиця Сандра Вест, яка успадкувала мільйони свого чоловіка, нафтового магната, зажадала, щоб її поховали у мереживній нічній сорочці (із журн.).