лев'ячий
ЛЕ́В'ЯЧИЙ, а, е.
Те саме, що леви́ний.
Вітаючись, він гречно, але без запобігливості, підняв фетровий капелюх, відкриваючи сиву лев'ячу шевелюру, зачесану набік (О. Гончар);
Велика лев'яча лапа лише ковзнула по ньому ззаду (Ю. Покальчук);
Між першим і другим поверхами був майданчик і на ньому – непробивні з вигляду двері з лев'ячою мордякою замість ручки (Ю. Андрухович);
Може, те слово уже і не слово – лев'ячий рик через грати в юрму! (О. Забужко);
Бора готова була побачити антикварну чавунну ванну, можливо, навіть на лев'ячих лапах (Г. Вдовиченко);
Про залишки тотемізму свідчать знахідки зображень людиноголового бика, орла з лев'ячою головою (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me