левада

ЛЕВА́ДА, и, ж.

Низина, навколо якої ростуть дерева і яку використовують під сінокіс, пасовище та – іноді – під городи.

В леваді пісеньок співають косарі (Л. Боровиковський);

Раз якось я біжу пізно ввечері по леваді, а місяць уже стояв височенько на небі і в чорній темряві, під деревами, сріблисті плями тремтіли (М. Старицький);

Униз спускались левади, зарослі сінокосами та гаями (М. Івченко);

Мені приснились ночі солов'їні, Дівочі співи, пахощі левад (М. Рильський);

Гарячково метнувся через городи й леваду до ставка (Б. Антоненко-Давидович);

А якщо глянути вниз, на левади? (В. Близнець);

День у день блукаю полями, перелісками, левадами, воєдино зливаюся з природою (Р. Іваничук);

Паслося на осяяній сонцем леваді кілька спутаних коней, вони стрибали, посилаючи вперед зв'язані ноги, і відганяли хвостами набридливих мух (Валерій Шевчук);

// Присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.

Під містечком тягнулися левади, густо обсаджені на ровах високою дерезою (С. Васильченко);

Город був на леваді дуже здоровий (І. Нечуй-Левицький);

Садок кінчався ровом, за яким починалась чужа левада з городом (В. Винниченко);

Край села стоїть оселя, за оселею левада (Ю. Яновський);

Хто зважиться викосити чужу траву, скотина також не може сюди забрести, бо ж левада огороджена (Ю. Мушкетик).