левада
ЛЕВА́ДА, и, ж. Присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами.
По обидва береги Роставиці через усю Вербівку стеляться сукупні городи та левади, неодгороджені тинами (Н.-Лев., 1956, 167);
Лід містечком тягнулися левади, густо обсаджені на ровах високою дерезою (Вас., II, 1959, 50);
Край села стоїть оселя, за оселею левада (Ю. Янов., V, 1959, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- Левада — Лева́да прізвище Орфографічний словник української мови
- левада — Обкопана чи обгороджена присадибна ділянка землі з сінокосом, городом, садом тощо. В леваді пісеньок співають косарі (Л.Боровиковський); Раз якось я біжу пізно ввечері по леваді, а місяць уже стояв височенько на небі і в чорній темряві, під деревами... Літературне слововживання
- левада — див. ЛУКА. Словник синонімів Караванського
- левада — див. Земля Словник синонімів Вусика
- левада — -и, ж. Присадибна ділянка землі з сінокосом, городом та плодовим садом або іншими деревами. Великий тлумачний словник сучасної мови
- левада — ЛЕВА́ДА, и, ж. Низина, навколо якої ростуть дерева і яку використовують під сінокіс, пасовище та – іноді – під городи. В леваді пісеньок співають косарі (Л. Словник української мови у 20 томах
- левада — Лева́да, -ди; -ва́ди, -ва́д Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- левада — (грец. — вода) Ділянка річкової долини з деревами або ліса з дубами, вербами, тополями, в'язами, яка у повінь заливалася водою. Використовувалася при створенні пейзажних парків в Україні та інших країнах. Архітектура і монументальне мистецтво