1. Словник української мови у 20 томах

легалізація

ЛЕГАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж.

1. Перехід на легальне становище, узаконення.

Жінка за картов [картою] їде! А це значить, що – біда: спершу карта, легалізація, далі – від на жітєльство [посвідка на постійне проживання] (Г. Тарасюк);

В Україні у 1920 р. конфедерація відстоювала легалізацію партії, спиридоновці й максималісти орієнтувалися на підпільну діяльність (з наук. літ.);

Емансипація засобів масової інформації та легалізація приватної власності – засадничі елементи посткомуністичної трансформації (з наук. літ.);

Механізм легалізації має передбачати “обов'язковий” переказ у банки України або внесення на рахунки в них грошових коштів (з газ.).

2. Надання чинності документові.

[Рахміль:] То документ без підпису, без легалізації – так собі, писарева мазанина (І. Франко);

// Підтвердження істинності та правочинності документа, виданого в іншій державі.

Документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації (з мови документів).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легалізація — легаліза́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. легалізація — [леигал'ізац'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  3. легалізація — -ї, ж. 1》 Перехід на легальне становище. 2》 Надання законної сили; узаконення. 3》 У міжнародному праві – засвідчення консулом підписів на документах, що виходять із закордонних установ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легалізація — (англ. legalizatіоn) узаконення, надання законної сили, перехід на легальні відносини; в міжнародному праві – підтвердження достовірності та юридичної сили документа, виданого в іноземній державі. Економічний словник
  5. легалізація — легаліза́ція (від лат. legalis – законний) 1. Узаконення, надання законної сили якому-небудь актові або дії. 2. В міжнародному праві засвідчення консулом підписів на документах, що виходять з іноземних установ. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. легалізація — ЛЕГАЛІЗА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Перехід на легальне становище. Вимоги страйку були такі: звільнення політичних в’язнів з тюрем, легалізація Ради робітничих депутатів, свобода слова і зібрань (Смолич. V, 1959, 113). 2. Надання законної сили; узаконення. Словник української мови в 11 томах
  7. легалізація — рос. легализация 1. Узаконення, надання юридичної сили, дозвіл діяльності організації. 2. Підтвердження справжності та юридичної сили документа, виданого в іншій державі у формі стверджуючого надпису. Eкономічна енциклопедія