легалізм

ЛЕГАЛІ́ЗМ, у, ч.

1. Дозволеність, відповідність чинним законам.

Легалізм – готовність добровільного підпорядкування та поваги до закону (з наук. літ.);

Заклики до “натурального права” були для християнської істини настільки ж великою перешкодою, як і легалізм іудеїв (з наук.-попул. літ.);

Легалізм важливий лише з погляду виконання зобов'язань стосовно одного із суб'єктів ринку – державі (з газ.);

До найважливіших рис права ЄС належать культуралізм, плюралізм, раціоналізм, динамізм, інтегралізм, професіоналізм, інструменталізм, легалізм (із журн.).

2. Поведінка, що лише зовнішньо узгоджується з загальноприйнятими моральними вимогами, не відповідаючи справжньому духові моральності.

Збройні наїзди шляхти суперечили таким “категоріям шляхетської системи цінностей, як братерство, любов до вітчизни, легалізм поведінки в політичному житті, ідеал згоди та вшанування традиції” (із журн.).

3. іст. Течія в теоретико-правових дебатах Середньовіччя.

Представники конкуруючої течії – легалізму, – брали основи арґументації також із християнського вчення, але під іншим кутом зору – міфологізації.