1. Словник української мови у 20 томах

легенько

ЛЕГЕ́НЬКО.

Присл. до леге́нький.

Легенько вдягнувшись, Валерик швидко подався з дому (Ю. Збанацький);

Висока дівчина легенько перейшла двір і стала на рундуці (Марко Вовчок);

Вмить з-за стовбура почувся тихий сміх; хтось вдарив Гната легенько по плечах (М. Коцюбинський);

Збоку це виглядало й геть уже несвітськи – наче вони прилюдно обіймаються, і Ганнуся легенько, але настійно випручалась (О. Забужко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легенько — леге́нько прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. легенько — Присл. до легенький. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легенько — хай (неха́й) леге́нько гикне́ться кому. Уживається для вираження добрих побажань особі, яка не є присутньою. — Ой лихо мені було потім, три дні баба моя Маланка, хай їй легенько гикнеться,— не визнавала мене і до хати не пускала (Я. Баш). Фразеологічний словник української мови
  4. легенько — Леге́нько, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. легенько — ЛЕГЕ́НЬКО. Присл. до леге́нький. Легенько вдягнувшись, Валерик швидко подався з дому (Збан., Старший брат, 1952, 9); Висока дівчина легенько перейшла двір і стала на рундуці (Вовчок, VI, 1956, 238); Вмить з-за стовбура почувся тихий сміх; хтось вдарив Гната легенько по плечах (Коцюб., І, 1955, 49). Словник української мови в 11 томах
  6. легенько — Легко нар. Легко, легковѣсно; незатруднительно. Інший легко робить, а хороше ходить. Ном. № 1691. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Легко йому лежати, пером землю держати. (Пожеланіе покойнику). Ном. № 356. Легко йому дихать!... Словник української мови Грінченка