легенький
ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е.
Зменш.-пестл. до легки́й.
Легенькі суденця нахилялися під вітром (В. Собко);
– Що снідати?! Я глибокодумно замислююсь. – О, справді, щось зовсім легеньке! Насамперед, чорної кави (В. Домонтович);
Обмундирування на всіх трьох майже нове, але воно – не для нашої зими, дуже легеньке (Є. Доломан);
Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (М. Руденко);
Дівчина весело регоче, й в блискучих її очах світить легенький жаль (С. Васильченко);
Морозець легенький, Тихесенький сніг (П. Воронько).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легенький — леге́нький прикметник Орфографічний словник української мови
- легенький — див. легкий Словник синонімів Вусика
- легенький — [леиген'кией] м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і Орфоепічний словник української мови
- легенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до легкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- легенький — Леге́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- легенький — ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й. Легенькі суденця нахилялися під вітром (Собко, Шлях.., 1948, 8); Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (Руд. Словник української мови в 11 томах
- легенький — Легки́й, -а́, -е́ Легкій, легковѣсный; нетрудный. Нехай йому земля легка (о покойникѣ). Ном. № 351. Хліб глевкий, на зуби легкий. Ном. № 12288. Іде вовк та й думає: «Який я дурень єсть! Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба»? Рудч. Ск. І. 7. ум. Словник української мови Грінченка