1. Орфоепічний словник української мови

легенький

леге́нький

[леиген'кией]

м. (на) -кому/-к'ім, мн. -к'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легенький — леге́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легенький — див. легкий Словник синонімів Вусика
  3. легенький — -а, -е. Зменш.-пестл. до легкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легенький — ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й. Легенькі суденця нахилялися під вітром (В. Собко); – Що снідати?! Я глибокодумно замислююсь. – О, справді, щось зовсім легеньке! Насамперед, чорної кави (В. Словник української мови у 20 томах
  5. легенький — Леге́нький, -ка, -ке Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. легенький — ЛЕГЕ́НЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до легки́й. Легенькі суденця нахилялися під вітром (Собко, Шлях.., 1948, 8); Батько, зодягнений в легеньке демісезонне пальто, стояв осторонь (Руд. Словник української мови в 11 томах
  7. легенький — Легки́й, -а́, -е́ Легкій, легковѣсный; нетрудный. Нехай йому земля легка (о покойникѣ). Ном. № 351. Хліб глевкий, на зуби легкий. Ном. № 12288. Іде вовк та й думає: «Який я дурень єсть! Чи я пан, чи що, шо ще захотів легкого хліба»? Рудч. Ск. І. 7. ум. Словник української мови Грінченка