1. Словник української мови у 20 томах

легкодух

ЛЕГКОДУ́Х, а, ч.

1. Позбавлена сили волі, нерішуча, безсила людина.

З ним всякий битися боявся, Собою страху він задав. “Так ви, бачу, всі легкодухи, Передо мною так, як мухи, І пудофети наголо” (І. Котляревський);

// Легковажна, несерйозна людина.

Тих молодих легкодухів я... не люблю: в їх в голові тільки бали, панни, танці та усяка нісенітниця (І. Нечуй-Левицький);

Не мала [панночка] ніякісінького розуміння про Божий світ і про клопоти життя .. – Хотів я допомогти їм, – думав собі Іван. – Але коли се такі легкодухи, то нехай самі собі радять, як зуміють (І. Франко);

– Здорова будь! – тихо прошепоче легкодух і жартун. – Як ся маєш? Все стоїш на однім місці та журишся. Кинь журбу – нінащо вона не потрібна. Будь, як я (Г. Хоткевич).

2. Боязка людина.

Але щоб потурати отаким легкодухам та боягузам, за це вже хай вибачають! (А. Головко);

Не як про римлянина Муція Сцеволу, а як про легкодуха чи навіть симулянта подумають про нього (О. Гончар);

Зійти в дистанції, відмовившись од головного призу – влади, може хіба що, м'яко кажучи, легкодух (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легкодух — легкоду́х іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. легкодух — див. боязкий; легковажний Словник синонімів Вусика
  3. легкодух — -а, ч. 1》 Позбавлена сили волі, нерішуча, безсила людина. || Легковажна, несерйозна людина. 2》 Боязка людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. легкодух — БОЯГУ́З (боязка людина), СТРАХОПОЛО́Х підсил. розм., СТРАХОПУ́Д підсил. розм., БА́БА зневажл., СТРАШКО́ розм. рідше; ЛЕГКОДУ́Х розм. (той, хто пасує перед труднощами, небезпекою). — Що-о? Сподіваюсь, боягузів і панікерів серед вас нема? (А. Словник синонімів української мови
  5. легкодух — ЛЕГКОДУ́Х, а, ч. 1. Позбавлена сили волі, нерішуча, безсила людина; //Легковажна, несерйозна людина. Іван почув правдиву ненависть до тої сороки [панночки], що, здавалося, не мала ніякісінького розуміння про божий світ і про клопоти життя.. Словник української мови в 11 томах
  6. легкодух — Легкоду́х, -ха м. 1) Изнѣженный, слабый человѣкъ. 2) Малодушный человѣкъ. Тілько легкодухам здається, що наша сила ніщо, супротив тієї сили, що рине на нас. К. ХП. 127. «Гей, хто зо мною вийде битись, покоштувати стусанів?»... Словник української мови Грінченка