легкодухий

ЛЕГКОДУ́ХИЙ, а, е.

1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий.

Є такі люди .. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Марко Вовчок);

[Кіндрат Іванович:] Оці образовані [освічені] люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (М. Кропивницький);

Дурю себе відвагою, коли чую, що сили мої слабнуть, що я легкодуха, нікчемна істота... (М. Коцюбинський);

Ні, не можна бути слабким і легкодухим у ці дні. Вороги скаженіють (С. Скляренко);

* Образно. Вони [коні] в них задихаються від ожиріння серця!.. Легкодухі, як і їхні господарі! (О. Гончар);

Вона – не з таких, не з легкодухих. Міцне, бісеня. Дарма що дівчина, а вдача – козача (Є. Доломан);

// Легковажний.

Яка ж легкодуха я! У людей отак вірить, шукать допомоги у когось (А. Тесленко);

Страх, що Іван вважатиме її за звичайну легкодуху попівну, яка шукає собі жениха, примусив її заговорити з ним сьогодні (П. Колесник);

Приїжджі, а від них й легкодухі тутешні взяли за звичку зливати в неї [річку] мазути й масла (М. Вінграновський).

2. Те саме, що боязки́й 1.

З-поміж гребців почувся регіт і глузування з легкодухого парубка (із журн.);

І батьки ваші були легкодухі та ще й зрадливі... – почулися з польського боку вигуки Збручича (А. Кащенко);

// у знач. ім. легкоду́хий, хого, ч.; легкоду́ха, хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка.

Тут не було нікчем і легкодухих. Герої йшли крізь смерчі і югу (Л. Забашта);

Лаяв, ганьбив легкодухих, називаючи їх маминими синочками (М. Сиротюк).