1. Словник української мови в 11 томах

легкодухий

ЛЕГКОДУ́ХИЙ, а, е.

1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий.

Є такі люди.. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Вовчок, І, 1955, 163);

[Кіндрат Іванович:] Оці образовані люди, то вони якісь легкодухі, нетерплячі (Кроп., II, 1958, 337);

*Образно. Вони [коні] в них задихаються від ожиріння серця!.. Легкодухі, як І їхні господарі! (Гончар, III, 1959, 89);

// Легковажний.

Страх, що Іван вважатиме її за звичайну легкодуху попівну, яка шукає собі жениха, примусив її заговорити з ним сьогодні (Кол., Терен.., 1959, 113).

2. Те саме, що боязки́й 1;

// у знач. ім. легкоду́хий, хого, ч.; легкоду́ха, хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка.

Тут не було нікчем і легкодухих. Герої йшли крізь смерчі і югу (Забашта, Вибр., 1958, 128).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легкодухий — легкоду́хий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легкодухий — Нерішучий, безвільний, невольовитий, сил. боязкий, полохливий; ЯК ІМ. боягуз; Р. легковажний. Словник синонімів Караванського
  3. легкодухий — див. боязкий Словник синонімів Вусика
  4. легкодухий — -а, -е. 1》 Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. || Легковажний. 2》 Те саме, що боязкий 1). || у знач. ім. легкодухий, -хого, ч.; легкодуха, -хої, ж. Боязка людина; боягуз, боягузка. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. легкодухий — ЛЕГКОДУ́ХИЙ, а, е. 1. Позбавлений сили волі; нерішучий, безсилий. Є такі люди .. Такі легкодухі, що в радощах та розкошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають (Марко Вовчок); [Кіндрат Іванович:] Оці образовані [освічені] люди... Словник української мови у 20 томах
  6. легкодухий — БОЯЗКИ́Й (який легко піддається почуттю страху), БОЯЗЛИ́ВИЙ рідше, БОЯГУ́ЗЛИВИЙ зневажл., СТРАХОПУ́ДЛИВИЙ підсил. розм., СТРАХОПУ́ДНИЙ підсил. розм.; ЛЯКЛИ́ВИЙ, ПОЛОХЛИ́ВИЙ підсил. (який постійно лякається); ТРЕМТЛИ́ВИЙ поет., ТРЕ́ПЕТНИЙ поет. Словник синонімів української мови
  7. легкодухий — Легкоду́хий, -ха, -хе Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. легкодухий — Легкодухий, -а, -е 1) Слабый, изнѣженный. 2) Малодушный, трусливый. Такі легкодухі, що в радощах та роскошах немає над їх, а в притузі вони як трава полягають. МВ. (О. 1862. І. 90). Чіпка росказував, який йому здався вовк: здоровий, а легкодухий. Мир. ХРВ. 45. Словник української мови Грінченка