1. Словник української мови у 20 томах

легкодухо

ЛЕГКОДУ́ХО.

Присл. до легкоду́хий.

Я б воліла нічого не знати, нічого не вирішувати. Просто отримати Іскру, і квит. Знаю, ще звучить легкодухо, не по-відьомському (О. Авраменко);

Ледачiсть – суєту благословить. Пiддатись легкодухо ми не проти, та вiчний поклик i жага – робота! Ім'я життя, обличчя справжня мить. (С. Йовенко);

Проклинав [Софрон] сам себе за те, як легкодухо полестився на звабну казку... (Н. Рибак);

Після того, як розкрито Денисові карти, спілкувати з ним було б легкодухо (С. Добровольський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легкодухо — легкоду́хо прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. легкодухо — Присл. до легкодухий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. легкодухо — ЛЕГКОВА́ЖНО (не обмірковуючи), БЕЗДУ́МНО, НЕСЕРЙО́ЗНО, ЛЕГКОДУ́ХО, ЛЕГКОДУ́ШНО, ЗЛЕ́ГКА розм., ЛЕГКОМИ́СНО діал. Отець Річинський переконав себе, що при вирішенні цього питання не має права поступати легковажно (Ірина Вільде)... Словник синонімів української мови
  4. легкодухо — ЛЕГКОДУ́ХО. Присл. до легкоду́хий. Проклинав [Софрон] сам себе за те, як легкодухо попестився на звабну казку, що у цій клятій Америці золото на землі розкладено (Рибак, Час.., 1960, 91). Словник української мови в 11 томах