легкокінний

ЛЕГКОКІ́ННИЙ, а, е.

Який має в своєму складі кінноту.

Штаб-лікар Іван Тишевський у 1785 р. направлений у Полтавський легкокінний полк (з навч. літ.);

У різні часи Київський драгунський полк переформовувався достатьо часто і був легкокінним, карабінерним, кірасирським, гусарським (із журн.).