легкомисний
ЛЕГКОМИ́СНИЙ, а, е, діал.
Легкодумний (у 1 знач.).
Яка ж то пані ласкава! Я думав, що пані назве мене щонайменше розбійником або шибеником, а то тільки легкомисним (І. Франко);
Вона любила цю бурсацьки-легкомисну, вічно-кипучу, як на малому вогні, атмосферу студійних пліток, жартів, фліртів (О. Забужко);
Підсумковий том творів Буряка має назву “Коло навколо”. Назва – позірно легкомисна. Насправді ж – з родзинкою (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легкомисний — легкоми́сний прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- легкомисний — див. легковажний Словник синонімів Вусика
- легкомисний — ЛЕГКОВА́ЖНИЙ (який діє необачно, не поміркувавши; також про дії, вчинки, мову, в яких проявляється необачність), ЛЕГКОДУ́МНИЙ, ЛЕГКОДУ́ХИЙ, ЛЕГКОДУ́ШНИЙ, НЕСЕРЙО́ЗНИЙ, НЕСОЛІ́ДНИЙ, БЕЗДУ́МНИЙ, ПОРО́ЖНІЙ, ПУСТИ́Й, ВІ́ТРЯНИЙ розм., ПУСТОПОРО́ЖНІЙ розм. Словник синонімів української мови
- легкомисний — ЛЕГКОМИ́СНИЙ, а, е, діал. Легкодумний (у 1 знач.). Яка ж то пані ласкава! Я думав, що пані назве мене щонайменше розбійником або шибеником, а то тільки легкомисним (Фр., І, 1955, 204). Словник української мови в 11 томах