легітимний

ЛЕГІТИ́МНИЙ, а, е.

Те саме, що зако́нний 1, 2.

Ще немає офіційного результату, ще не названо легітимного переможця, а провладного кандидата вже визнали президентом в законі (Л. Костенко);

В 1340-му, в Галичині помер, отруєний своїми-таки боярами, останній легітимний спадкоємець української княжої династії – Юрій-Болеслав з Романовичів (О. Забужко);

Глибинні тенденції, закладені у раціоналістичній філософії, призводять зрештою до тоталітаризму й розтоптування особистості, до панування правил і норм лишень якоїсь однієї легітимної форми раціональності (з наук. літ.);

Екологічний аудит є сферою високих технологій управління, що його здійснюють фахівці та легітимні структури (із журн.);

Законодавець, визнавши легітимним застосування технічних засобів отримання інформації, не дав роз'яснення, які саме технічні засоби і за якими властивостями відносяться до оперативно-технічних (із журн.);

Партії, судячи з усього, мають не зовсім легітимне фінансування (з газ.);

* Образно. Незрозуміла любов. Легітимна зрада. Страждання біжить за вагоном, як полуденна тінь (І. Карпа).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. легітимний — легіти́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. легітимний — Законний: легітимна постанова, легітимні форми протесту. Літературне слововживання
  3. легітимний — [леиг'ітимнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. легітимний — -а, -е. Законний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. легітимний — Законний, правний, див. легальний Словник чужослів Павло Штепа