1. Словник української мови у 20 томах

лежатися

ЛЕЖА́ТИСЯ, жи́ться, недок., безос., розм., перев. із запереч.

Про можливість або бажання лежати.

Не спиться, не лежиться, і сон мене не бере (П. Чубинський);

– Не ваше діло – шпарко переб'є її Чіпка: – лежіть там собі на печі, коли лежиться! (Панас Мирний);

Чайка мусив був лягти в ліжко. Погано лежалося. Брудно, непривітно (Д. Бузько);

Мати не поспішала вставати, а Юркові не лежалося (В. Малик);

Я примовк і собі, мені погідно лежалося, і дивився я в небо, а там стояли найчудовіші з чудових храми (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лежатися — лежа́тися дієслово недоконаного виду безос., розм. Орфографічний словник української мови
  2. лежатися — -иться, недок., безос., розм., частіше із запереч. Про наявність можливості або бажання лежати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. лежатися — ЛЕЖА́ТИСЯ, и́ться, недок., безос., розм., частіше із запереч. Про наявність можливості або бажання лежати. Не спиться, не лежиться, і сон мене не бере (Чуб., V, 1874, 248); — Не ваше діло — шпарко переб’є її Чіпка: — лежіть там собі на печі, коли лежиться! (Мирний, І, 1949, 404). Словник української мови в 11 томах
  4. лежатися — Лежатися, -житься гл. безл. Лежаться. Ой не спиться, не лежиться і сон мене не бере. Чуб. V. 36. Словник української мови Грінченка