лежати

ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок.

1. без дод., на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин).

Одного вечора, втомившися, лежав Михайло на траві у пасіці і дививсь у небо (Марко Вовчок);

В гарячий літній день у полонині Рядами овечки лежали (І. Франко);

Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам'яті плакала (Леся Українка);

Дебелі воли лежали, підгорнувши під себе ноги, великими білястими масами і здавалися здалека сірим камінням (О. Довженко);

Ми пiвтори доби лежали в болотi пiд вогнем (Р. Андріяшик);

// У сполуч. з словами, що вказують на особливості цього положення.

Осавула лежав на спині і спав міцним сном (І. Нечуй-Левицький);

Обоє лежать уже горілиць на воді заспокоєні, Тоня бризкає водою вгору (О. Гончар);

Він лежав ниць, поклавши голову на зігнуті руки (Л. Первомайський);

// Бути хворим, не вставати з постелі.

Вона .. На сонці дуже запеклась, Та й занедужала. Лежала недовго щось (Т. Шевченко);

– Вона [мати] не буде ходити коло мого товариства, коли воно зляже, як отой лежить (Панас Мирний);

// У сполуч. з словами, що вказують на стан хворого або причину, що викликала такий стан.

Іван лежав перед ним непритомний, але його могутня воля до життя й боротьба передались хірургові й заполонили його (О. Довженко);

Боліла голова, в роті пересохло, вона в крижаному мокрому одязі лежала на мокрій постелі (С. Андрухович);

// перев. зі сл. в землі, в могилі і т. ін. Бути похованим.

Хрест високий на кладовищі трохи збоку Златомальований стоїть. Не вбогий, мабуть, хтось лежить? (Т. Шевченко);

Усе просив: – Живі люди! Ходіть на мої гробки! .. на мою могилку! Гомоніть, як я лежатиму! (Марко Вовчок);

Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі (М. Стельмах);

– Ой же тяжко, моя мати, у сирій землі лежати... (з народної пісні);

Тільки той не грішить, хто в землі лежить (прислів'я).

2. Бути покладеним або перебувати на якій-небудь горизонтальній поверхні (звичайно частиною, що має більшу протяжність).

На стареньких санях лежала вже ялинка (М. Коцюбинський);

Зінька .. примостилася на камені, котрий лежав біля самісінького порога (І. Нечуй-Левицький);

На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити (М. Стельмах);

Вже хліб весь лежав у снопах та скиртах (Ю. Винничук);

// Бути на якій-небудь поверхні, вкриваючи її.

Під деревом пшоно розсипане лежить (Л. Глібов);

Сніг лежав на ріллі й на стернях (Ю. Яновський);

// Вкриваючи яку-небудь поверхню, надавати їй певного забарвлення (про сонячне проміння, тінь і т. ін.).

Золотіють мандарини, тінь лежить на синій сливі (М. Бажан);

* Образно. Було тихо, і сонце мирно лежало на водяних галявинах (О. Гончар).

3. тільки 3 ос. Бути покладеним; знаходитися всередині чого-небудь.

– Там такий [батько] скупий, що крий Боже! .. від скрині своєї, де в нього гроші лежать, нікому-нікому [ключа] не дасть (Г. Квітка-Основ'яненко);

На соснах тих – бляшанки з-під консервів Приладнані уміло. В них лежать Горіхи завжди: то задля гостей Із лісу (М. Рильський);

Блокнот був пахучий, він лежав у сумці поруч з туалетним милом (О. Гончар).

4. Бути на збереженні, зберігатися або тимчасово знаходитися де-небудь (про чиюсь власність, річ).

– Забула і про гроші, що ще у панича зосталися. Нащо вони? Хай лежать до слушного часу (Панас Мирний);

Дивно, що всі листи збіглися разом. Десь, певно, лежали на пошті (М. Коцюбинський);

Кілька разів Галина, повернувшись із школи, заставала сина принишклого в кутку кімнати, де лежали його іграшки (Б. Антоненко-Давидович);

Давно вже час хоча б пересипати Божий дім. І гроші є – лежать в консисторії та громаді, але отець Миколай не дуже квапиться з цим (М. Стельмах).

5. тільки 3 ос. Бути розташованим де-небудь, займати простір; простилатися.

Ріка перехопила .. усю вузьку долину, на якій лежить село (І. Франко);

Ми без перешкод прибули до селища, що лежало, на широчезній галявині між двома лісами (Олесь Досвітній);

Обабіч шляху лежали незнайомі поля, перекраяні вузькими довгими нивками (О. Гончар);

Уявне місто Львів лежало на мальовничих зелених пагорбах, цілковито зберігаючи архітектоніку й архітектуру міста ще, либонь, середньовічного (Ю. Андрухович);

Навколо лежали болота і чагарники (з наук. літ.);

// Пролягати, проходити, мати певний напрям (про шлях, дорогу).

Шлях у Гетьманське лежав повз його землю, мимо хутора (Панас Мирний);

Від Володимира шлях лежить лісом до Угровська (А. Хижняк).

6. перен., розм. Нічого не робити; ледарювати.

– Чоловік на те й уродився, щоб робити, а не лежати (Панас Мирний);

Немає боїв – це не значить – лежи, Чекай, поки ворог на штик твій полізе (І. Нехода);

[Савка:] А я думаю, що це – лежень лежить, а чорт для нього долю держить. От що! (Я. Мамонтов).

7. перен. Проявлятися, бути видимим, помітним (про думки, мрії, переживання і т. ін. на обличчі, чолі тощо).

В суворім погляді похмурих очей, в непорушних обличчях лежала якась-то дума глибока (М. Старицький);

Думка лежить на чолі, пензлем покладена думка (Ю. Яновський).

8. перен. Розташовуватися на фігурі певним чином (звичайно про одяг).

– А накинь на себе оту синю [спідницю], нехай я подивлюсь, як вона лежить на тобі (І. Нечуй-Левицький);

На ньому добре лежав елегантний сірий костюм (М. Трублаїні).

9. тільки 3 ос., на кому, перен. Бути чиїм-небудь обов'язком, заняттям.

Як не гірко, а все то [домашні клопоти] на Пилипові лежало; його одного знали, його тягли... (Панас Мирний);

На Тасі лежали лише обов'язки продавця (Л. Дмитерко).

10. тільки 3 ос., перен. Мати місце, бути в наявності.

Техноматика інтегрує в собі сукупність знань, сформованих даними науками, які лежать в основі проектування, створення та застосування технологічних процесів в освіті (з наук. літ.).

(1) Лежа́ти в ліка́рні (в го́спіталі, стаціона́рі і т. ін.) – лікуватися.

Не довелось навіть лежати в санаторії, як я сподівався (М. Коцюбинський);

Майстер мартенівського цеху Василь Якович Становий у день приходу німців до міста лежав у лікарні (Іван Ле);

Вони разом лежали в госпіталі, разом повернулися в полк (О. Гончар);

Лежали [батько] у шпиталі аж у Кривому Розі. Вилікувати не змогли, то демобілізували через хворобу (М. Андрусяк);

(2) Лежа́ти ку́пою (ку́пами) – бути складеними один на одний.

Сонце пригріває, всюди по узліссю лежать купами зимові селянські шкури – в самих сорочках ходять по полю дядьки (О. Гончар);

(3) Лежа́ти перело́гами – бути необробленим (про землю).

На селянських землях – на багатирських клинах – зеленіли смуги; орали на зяб. Але бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами (А. Головко);

(4) Лежа́ти пла́зом – лежати нерухомо (на спині або животі).

Лежить Карпо на лаві плазом, мов зарізаний кабан, і пальцем не ворухне (М. Коцюбинський);

(5) Лежа́ти пу́сткою – бути незаселеним, необробленим (про ділянку землі).

Могла б [земля] ще сотні літ лежати пусткою, а так – засяє скоро вогнями, забуяє трудом (М. Ю. Тарновський);

(6) Лежа́ти сто́сом – бути складеними один на одний (перев. поліна).

Рівненьким стосом лежали дрова (М. Зарудний);

(7) Лежа́ти хресто́м – лежати, розкинувши руки під прямим кутом до тулуба.

Лежав [Івоніка] хрестом на землі, не ворушачися (О. Кобилянська);

Лежи́ть (ляга́є) відповіда́льність (заст. ві́дповідь) див. відповіда́льність;

(8) Ша́ром лежа́ти (вкрива́ти і т. ін.) – суцільною масою вкривати кого-, що-небудь.

М'яко ступаючи по настилу з опалого листу, який товстим шаром лежав під деревами, обережно розриваючи гілля всипаної червоними ягодами шипшини, він слухав, чи не почує десь рику оленя (С. Скляренко).

◇ Відпочива́ти (лежа́ти) / відпочи́ти в землі́ (в моги́лі) див. відпочива́ти;

(9) Дале́ко лежа́ти від чого, жарт. – відрізнятися від чогось.

– Ото придумали машину – ручну кукурудзосаджалку! – продовжувала молода сіяльниця. – Чи далеко вона від сапи лежала? (П. Автомонов);

Душа́ (се́рце) лежи́ть див. душа́;

(10) Ле́гко (пога́но, недо́бре і т. ін.) лежи́ть – не дуже оберігається, не охороняється; можна вкрасти.

– Усе, каже, крадь, де тільки легко лежить... (Панас Мирний);

– От скажіть, тату, а коли ми не брали того, що погано лежало? (М. Стельмах);

Іноді просто прибирав, де погано лежало, а то й крав (П. Загребельний);

Він змалку такий .. Що погано лежить, так і липне до його рук (В. Дрозд);

Тітка ж Ялосовета ніколи не зазіхала і не посягала на те, що погано лежить (П. Загребельний);

(11) Лежа́ти (бу́ти) / лягти́ (рідко облягти́) на сме́ртній посте́лі – тяжко захворіти без надії на одужання; помирати.

У панському дворі було неблагополучно! Маленький, 5 років, паничик Вітюньо обліг на смертній постелі (Дніпрова Чайка);

(12) Лежа́ти [важки́м] ка́менем (тягаре́м) на се́рці (на душі́) – гнітити, мучити морально.

Першою найболючішою втратою для нього була смерть Юрія Брянського .. Каменем вона тепер лежала на серці... (О. Гончар);

Я знаю, що в сього Кирила Тура шось на душі важке лежить (П. Куліш);

Він умів не просто слухати, а викликати у свого співрозмовника бажання висловити все, що важким тягарем лежало на серці (З. Тулуб);

Благодать Божа торкнулася її серця, жінка зрозуміла, що скоєні гріхи тягарем лежать на душі (з газ.);

(13) Лежа́ти в ба́нку – зберігатися в спеціальних закладах (про гроші, коштовності).

[Федора:] Чого ж вам іще. Придане дадуть. Кажуть, що на неї тисяча у банкові лежить (С. Васильченко);

(14) Лежа́ти в землі́ (в моги́лі) – бути мертвим, похованим; покоїтися.

Перед її очима в круговороті виринали рідні обличчя, і поруч з живими воскресали й ті, що вже давно лежали в землі (М. Стельмах);

У могилі .. Лежить мій друг, що вмер за Ленінград (М. Рильський).

(15) Лежа́ти в лі́жку (лі́жкові) – бути хворим, хворіти.

Пишу до Вас, лежачи в ліжку (М. Коцюбинський);

Заніс [син] з гімназії кір, то й тепер ще лежить у ліжкові (Панас Мирний);

(16) Лежа́ти в неду́зі – бути неспроможним ходити через хворобу; хворіти.

Де ж то він, Голубчик мій? Серед чужих долин Лежить в недузі, може, плаче? (Л. Глібов);

Трістан у недузі лежить, ослаб, мов дитина (Леся Українка).

◇ (17) Лежа́ти в оборо́ні, військ. – перебуваючи в окопах, на передньому краї.

Лежали в обороні ми в кущах тут, У сорок другому було нелегко нам (Л. Дмитерко);

(18) Лежа́ти в осно́ві – бути джерелом, вихідним положенням, опорою чого-небудь.

Формувальні властивості нових текстильних матеріалів, в основі яких лежать нові синтетичні волокна, недостатньо досліджені (з наук. літ.);

(19) Лежа́ти в пропа́сниці (скарлати́ні і т. ін.) – хворіти на пропасницю (скарлатину і т. ін.).

[Жінка:] Там вогко, як в льоху; моє найменше лежить в пропасниці (Леся Українка);

(20) Лежа́ти в руї́нах – бути зруйнованим, ущент розбитим (про будівлі, населені пункти, місцевість і т. ін.).

Січ лежить у руїнах, неначе давня Троя (І. Нечуй-Левицький);

Він полишив у себе за плечима Європу, яка ще лежала в руїнах (П. Загребельний);

А тридцятилітня війна у Європі, вона ж тільки щойно закінчилась, коли почалася наша національно-визвольна під проводом Богдана Хмельницького. Європа лежала в руїнах, собаки вили на попелищах (Л. Костенко);

(21) Лежа́ти коло́дою – бути нерухомим, не рухатися.

Він ще живий, він не лежатиме тут колодою, не ждатиме, як прийде смерть... (М. Коцюбинський);

Борис, що колодою лежав на дні тачанки, мусив слухати, як його переможець насвистував якусь веселеньку пісеньку (В. Земляк);

(22) Лежа́ти ле́жнем:

а) не вставати з постелі, постійно перебувати в лежачому положенні;

б) нічого не робити.

Час такий, що нікому лежнем лежати не годиться!.. (П. Панч);

(23) Лежа́ти ло́ском:

а) бути неприбраним, невпорядкованим і т. ін.

[Степан:] У Трохима лежить все лоском у полі, так я оце йду прохати допомоги у добрих хазяїнів (М. Кропивницький);

б) нічого не робити, байдикувати якийсь час.

[Хівря:] Всі лоском лежали аж до другого півдня (Г. Квітка-Основ'яненко);

(24) Лежа́ти на душі́ (на се́рці):

а) (у кого і без дод.) бути предметом постійних роздумів, переживань, страждань і т. ін.; турбувати, гнітити когось.

Я знаю, що в сього Кирила Тура щось на душі важке лежить (П. Куліш);

На серці ж у Надії лежала печаль .. Юрій від одинокого пострілу недобитого фашиста назавжди залишився у чужій землі (С. Чорнобривець);

б) (кому) викликати у кого-небудь чиюсь прихильність, подобатися комусь і т. ін.; схвалювати щось.

Грабунок, як такий, ніколи не лежав йому [Довбушу] на серці, і тепер та обставина, що він виступав лише яко [як] месник, .. се окрилювало (Г. Хоткевич);

(25) Лежа́ти на пери́нах (на печі́, на подушка́х і т. ін.), ірон. – нічого не робити, не перетруджуватися; ледарювати.

– Хіба б і ми не лежали на перинах так само, як вони, коли б у нас такі достатки?.. (Панас Мирний);

(26) Лежа́ти на пле́ча́х чиїх, кого:

а) бути чиїм-небудь обов'язком.

На його плечах лежало забезпечення безквартирних житлом (Ю. Збанацький);

Скільки важливих справ лежить зараз на його плечах (В. Дрозд);

б) бути предметом чиїх-небудь турбот, піклувань і т. ін.

Він почав молоти щось про тягар відповідальності, який лежить на його плечах (Ю. Яновський);

(27) Лежа́ти на пове́рхні – бути легким, доступним для розуміння, пізнання і т. ін.; бути очевидним.

Сприймання картин завдяки відсутності глибоких і тонких підтекстів та багатоплановості вичерпується незвичайно швидко, як і все, що лежить на поверхні (О. Довженко);

А розгадка всього лежала на поверхні, тільки її ніхто не помічав (із журн.);

Нелегко відповідати на ці запитання, хоч істина тут, як кажуть, лежить на поверхні (із журн.);

(28) Лежа́ти на сме́ртному (сме́ртнім) ло́жі (одрі́), книжн., уроч.:

а) бути безнадійно хворим; помирати.

[Йоганна:] То ж він мене зцілив, як я лежала на смертнім ложі! (Леся Українка);

б) померти, бути покійником.

На ложі смертному лежить [покійний] (Ю. Яновський);

(29) Лежа́ти недале́ко від чого – бути схожим на що-небудь;

(30) Лежа́ти (па́дати і т. ін.) / лягти́ (впа́сти і т. ін.) кри́жем – лежати, падати лицем до землі, розкинувши руки.

Оксана в двері: “Вбили! вбили!” Та й пада крижем (Т. Шевченко);

А мати крижем лежала, примерзали коси до снігу (Л. Костенко);

(31) Лежа́ти під спу́дом – залишатися тривалий час без уваги; бути забутим.

Повісті Т. Г. Шевченка, написані російською мовою на засланні лежали під спудом аж до 1888 року і лише потім були надруковані (із журн.);

// не використовуватися.

Довгий час лежали під спудом великі запаси руди поблизу села (з газ.);

(32) Лежа́ти під сукно́м – залишатися без уваги, бути відкладеним, навмисно затриманим (перев. про те, що потребує термінового розгляду, використання і т. ін.); не розглядатися.

Справа, що потребувала негайного вирішення, лежала під сукном (з газ.);

(33) Лежа́ти пласто́м – тяжко хворіти, не підніматися через слабість; не вставати.

Дід Омелько так заслаб від побоїв, що лежав пластом (З. Тулуб);

Лежить хлопець пластом, тільки губами спраглими ворушить, тільки дише важко (Ю. Збанацький);

(34) Лежа́ти при́ сме́рті – помирати.

Ледве вблагала [Анна], щоб дочку взяти замість Оксеня. Куди йому – лежить при смерті (І. Цюпа);

(35) Лежа́ти тру́пом:

а) погано себе почуваючи, відпочивати після великої втоми, виснажливої роботи, хвороби тощо.

Лежали трупом цілий день, братися за роботу було несила (з газ.);

б) тривалий час не використовуватися, бути розкиданим або ставати непридатним (про речі).

Серпи, коси, вози, збруя – все трупом лежить коло хат (С. Васильченко);

Лежи́ть (ляга́є, заляга́є) / лягла́ (залягла́) прі́рва див. прі́рва;

[Лежи́ть] на со́вісті див. со́вість;

[Лежи́ть] на сумлі́нні див. сумлі́ння;

(36) Лі́гма (ле́жнем, ле́жма і т. ін.) лежа́ти – нічого не робити; ледарювати, байдикувати.

День і ніч трудились То на полі, то в городі, лігма не лежали, Зароблене туго, цупко про запас держали (Укр. поети-романтики..);

// не діяти, не включатися в активне життя; бути пасивним.

Час такий, що нікому лежнем лежати не годиться!.. (П. Панч);

(37) На ла́ві лежа́ти – померти, бути покійником.

[Сава:] “Не дочекаєш ти того .. – пищала вона [мати]. – Скорше буду на лаві лежати! Ти заженеш мене в сиру землю..!” – та й з тим луснула мене в лице... (О. Кобилянська);

Прадід наказував зірвати його [ряст] швиденько і топтати.., а хто не встигне – тому на той рік рясту не топтати, на лаві лежати (Ю. Яновський);

На ла́вці лежа́ти.

І жив – не любила, і вмер – не тужила, і на лавці лежить – і не буду любить (прислів'я);

(38) Недале́ко лежа́ти від чого, жарт. – бути чимось схожим на щось інше, але трохи поступатися своїми якостями, властивостями і т. ін.

Серп від коси, як кажуть, недалеко лежав. Тепер і для серпа є діло (з газ.);

(39) Обло́гом лежа́ти (стоя́ти) – перебувати в занедбаному стані, не оброблятися протягом довгого часу (про поле, лан).

Наші ниви сумежні, орю я свою – і дивно мені, що Карпова стоїть облогом, не орана (М. Коцюбинський);

Підніма́ти (бра́ти) / підня́ти (взя́ти) що ле́гко лежи́ть див. підніма́ти;

Робо́та лежи́ть див. робо́та;

Се́рце ка́менем лежи́ть див. се́рце;

(40) Уве́сь тяга́р лежи́ть на пле́ча́х (д) див. тяга́р.