лежати
Волю лежати, як у полю жати.
Глум з лінивого, що не хоче готове зібрати.
Добрі вісті не лежать на місці.
Добра слава скоро кружляє.
За лежіння нема одіння, а за спання, не купиш коня.
Хто не працює, той нічого й не має.
Лежачи й сокира ржавіє.
Без роботи і чоловік стає ледащим.
Лежень лежить, а Бог долю йому держить.
Лінюхи тоже мають щастя.
Лежи дурню в ямі, та не клени своїй мамі.
Погроза на клятьбу.
Хто лежить до Покрови, той продасть усі корови.
Свято Покрови 14-го жовтня. Хто до цего часу не позбирав плоди землі, той не буде мати чим прокормити свою родину та худобу і буде примушений продати і корови, що кормлять родину.
Як прийдеться умирати, то не дай Боже довго лежати.
Молитва й бажання старих людей.
З лежі не буде одежі, а з спання — коня.
Неробством не доробишся.
Лежачого не б’ють.
У бійці не б'ють того, хто впав, бо це вважається соромом для сильнішого.
Лежачого хліба ніде нема.
Задурно ніде нічого не дають.
Лежить, як камінь на душі.
Про гріх, який має людина.
Під лежачий камінь не потече водиця.
Нічого не здобуде той, хто нічого не робить.
Значення в інших словниках
- лежати — лежа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- лежати — (недбало) валятися; П. ледарювати; (- одяг) облягати, сидіти; (- шлях) проходити, тягнутися, простягатися, пролягати; (- поле) простелятися; (- місто) бути розташованим; п-к ЛЕЖАЧИЙ, що лежить, простертий, простягнутий, покладений, розташований, звиклий лежати, ім. лежень, валяка. Словник синонімів Караванського
- лежати — Лягти, валятися, вивернутися, вилежувати, вилежуватися, витягтися (на чому), відлежувати, відлежуватися, вкублитися, долежувати, долежуватися, залежувати, залягати, надлежувати, належувати, належуватися, напівлежати; обердюжитися, перележувати... Словник синонімів Вусика
- лежати — [леижатие] -жу, -жиш, -жиемо, -жиете; нак. -жи, -ж'іт' Орфоепічний словник української мови
- лежати — -жу, -жиш, недок. 1》 без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). || У сполуч. зі словами, що вказують на особливості цього положення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- лежати — ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. без дод., на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). Словник української мови у 20 томах
- лежати — лежа́ти: ♦ лежа́ти як пришпи́лений лежати нерухомо, не подаючи ознак життя (Нижанківський) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- лежати — дале́ко лежа́ти від чого, жарт. Відрізнятися від чогось. — Ото придумали машину — ручну кукурудзосаджалку! — продовжувала молода сіяльниця.— Чи далеко вона від сапи лежала? (П. Автомонов). душа́ (се́рце) не лежи́ть чия (чиє), до кого—чого і без додатка. Фразеологічний словник української мови
- лежати — ЛЕДАРЮВА́ТИ (не займатися корисною працею), ДАРМУВА́ТИ, ЛІНУВА́ТИСЯ, ЛІНИ́ТИСЯ, ПРАЗНИКУВА́ТИ розм., БАЙДИКУВА́ТИ розм., ПАНІ́ТИ розм., БА́ЙДИКИ БИ́ТИ розм., БАГЛАЇ́ БИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- лежати — Лежа́ти, лежу́, лежи́ш, лежа́ть; ле́жачи Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- лежати — ЛЕЖА́ТИ, жу́, жи́ш, недок. 1. без додатка, на чому, в чому. Перебувати в горизонтальному положенні, бути розпластаним усім тілом на чому-небудь (про людей та деяких тварин). Словник української мови в 11 томах
- лежати — Лежати, -жу, -жи́ш гл. 1) Лежать. Боже поможи, а сам не лежи. Ном. № 70. легенько лежати. (Благожеланіе покойнику). 2) Болѣть. Теща Симонова лежала в пропасниці. Єв. Мр. І. 30. Дай, Боже, з який час лежати, а не нагло помірати. Ном. № 8003. Словник української мови Грінченка