1. Приповідки або українсько-народня філософія

ледар

Від ледачого поли вріж та тікай.

Не май справи з ледачим.

Ледар живе, аби землі тяжче.

Ледар даремно живе на землі.

Ледар живе до мого чуба.

Ледар хоче примусити когось працювати на себе.

У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть.

Поганий господар не може доглянути свого господарства.

Хоч чин ледачий, та комір стоячий.

Як чин ледачий, то комір стоячий.

Жарт селян про урядовців.

Джерело: Приповідки або українсько-народня філософія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ледар — (той, який не любить трудитися) розм. лінюх, лежень, у знач. ім. ледачий, лінивий, зневажл. ледащо, (про жінку) ледащиця. Словник синонімів Полюги
  2. ледар — ле́дар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  3. ледар — Ледащо, нероба, лежень, лежебок, лінюх, лобур, лобуряка, лоботряс, жм. валяка, як ім. ледачий; (гуляка) гультяй, гульвіса; ледацюга, зб. ледач. Словник синонімів Караванського
  4. ледар — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  5. ледар — -я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. ледар — ЛЕ́ДАР, я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. Ледар день гуляє, три – слабий, а на п'ятий – вихідний (прислів'я); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (С. Словник української мови у 20 томах
  7. ледар — ле́даря пра́знувати, жарт. Нічого не робити; байдикувати, гуляти. — Посиділи з Олькою-сторожихою, пограли в мовчаники, і подалася собі під кожухом ледаря празнувати… (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
  8. ледар — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
  9. ледар — Ле́дар, -ря, -реві, -рю! -дарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. ледар — ЛЕ́ДАР, я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. Ледар день гуляє, три— слабий, а на п’ятий — вихідний (Укр.. присл.., 1955, 391); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям... Словник української мови в 11 томах