ледар
ЛЕ́ДАР, я, ч.
Людина, яка не любить працювати; ледачий.
Ледар день гуляє, три – слабий, а на п'ятий – вихідний (прислів'я);
Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям, намовляє молодших до лиходійства (С. Ковалів);
– Ледар, не хочеш робити! – репетує товстун, схожий на старочасного крамаря (В. Барка);
* Образно. Бджола дасть мед, А ледар-джміль нічого – Ні меду, ні доробку будь-якого (Л. Дмитерко);
Адже він за свої двадцять п'ять так нічому й не навчився, ніякої професії не має. Ледар із ледарів (Є. Доломан);
У Гершковім млині тепер порядкував чи не найбільший і найгаласливіший сільський ледар – Лесьо Онуфрійчук (М. Матіос);
// ч. і ж. Уживається як лайливе слово.
Може, сподіваєшся якого ледаря до себе? – крикнув Клим з порога (І. Нечуй-Левицький);
У якогось козака покрала дівка, якась ледар, моркву (Ганна Барвінок).
Значення в інших словниках
- ледар — (той, який не любить трудитися) розм. лінюх, лежень, у знач. ім. ледачий, лінивий, зневажл. ледащо, (про жінку) ледащиця. Словник синонімів Полюги
- ледар — ле́дар іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- ледар — Ледащо, нероба, лежень, лежебок, лінюх, лобур, лобуряка, лоботряс, жм. валяка, як ім. ледачий; (гуляка) гультяй, гульвіса; ледацюга, зб. ледач. Словник синонімів Караванського
- ледар — див. ледачий Словник синонімів Вусика
- ледар — -я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. || Уживається як лайливе слово. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ледар — Від ледачого поли вріж та тікай. Не май справи з ледачим. Ледар живе, аби землі тяжче. Ледар даремно живе на землі. Ледар живе до мого чуба. Ледар хоче примусити когось працювати на себе. У ледачого хазяїна і чоботи з ніг вкрадуть. Приповідки або українсько-народня філософія
- ледар — ле́даря пра́знувати, жарт. Нічого не робити; байдикувати, гуляти. — Посиділи з Олькою-сторожихою, пограли в мовчаники, і подалася собі під кожухом ледаря празнувати… (А. Крижанівський). Фразеологічний словник української мови
- ледар — БІЛОРУ́ЧКА розм. (той або та, хто цурається важкої чи брудної роботи, а також не призвичаєний до важкої, серйозної праці взагалі); ПАН ірон., ПАНИ́Ч ірон. (про чоловіка, хлопця); ПА́НІ ірон., ПА́НЯ заст., ПА́ННА ірон., ПАНЯ́НКА ірон. Словник синонімів української мови
- ледар — Ле́дар, -ря, -реві, -рю! -дарі, -рів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- ледар — ЛЕ́ДАР, я, ч. Людина, яка не любить працювати; ледачий. Ледар день гуляє, три— слабий, а на п’ятий — вихідний (Укр.. присл.., 1955, 391); Ледар нічого не робить, лише цілими днями волочиться по затінках, пакостить людям... Словник української мови в 11 томах